Сім правил
про покарання дітей від Володимира Леві
(доктора медичних
і психологічних наук):
1. Покарання
не повинне шкодити здоров’ю – ні фізичному, ні психічному. Більше
того, по ідеї покарання має бути корисним, чи не так? Ніхто не сперечається.
Проте той, хто карає – забуває подумати…
2. Якщо
є сумнів, що краще не карати – не карайте. Навіть якщо зрозуміли, що
зазвичай занадто м’які, довірливі і нерішучі. Ніякої «профілактики» і ніяких
покарань «про всяк випадок»!
3. За
один раз – одне. Навіть, якщо провин здійснено відразу
неймовірна множина, покарання може бути суворим, але тільки одне і за усе
відразу, а не поодинці за кожну. Салат з покарань – страва не для дитячої душі!
Покарання
– не за рахунок любові, не залишайте дитину без заслуженої похвали й
нагороди. Ніколи не віднімайте подарованого вами чи кимось іншим – ніколи!
Відмінити можна лише покарання. Навіть якщо набешкетував так, що гірше не
буває, навіть якщо підняв на вас руку, але сьогодні ж допоміг хворому, захистив
слабкого…
Не
заважайте дитині бути різною.
4. Термін
«давності». Краще не карати, ніж карати із запізненням.
Деякі занадто послідовні вихователі сварять і карають дітей за провини,
виявлені через місяць, а то й рік (щось зіпсував, стягнув, напакостив),
забуваючи, що навіть в суворих дорослих законах береться до уваги термін
давності правопорушення. Облишити. Пробачити. Є ризик навіяти маленькому
негідникові думку про можливу безкарність?
Звичайно.
Але цей ризик не так страшний порівняно з ризиком затримки духовного розвитку.
Запізнілі покарання навіюють дитині минуле, не дають бути іншою.
5. Покараний
-вибачений. Інцидент вичерпаний – сторінка перегорнута.
Наче нічого й не трапилося. Про старі гріхи ні слова. Не заважайте починати
життя спочатку!
6. Без
приниження. Щоб там не трапилось, якою б не була провина,
покарання не повинне сприйматися дитиною як торжество вашої сили над його
слабкістю, як приниження. Якщо дитина вважає, що ми несправедливі, покарання
подіє тільки у зворотному напрямку!
7. Дитина
не повинна боятися покарання. Не покарання вона повинна
боятися, не гніву нашого, а нашого засмучення.
Не можна
карати та сварити:
коли
хвора, погано почувається або ще не зовсім одужала після хвороби – психіка
особливо вразлива, реакції непередбачені;
коли
їсть; після сну; перед сном; під час гри; під час роботи;
відразу
після фізичної або духовної травми (падіння, бійка, нещасний випадок, погана
оцінка, будь-яка невдача, нехай навіть в цій невдачі винна тільки вона сама) –
треба, принаймні, перечекати, поки втамується гострий біль( це не означає, що
потрібно обов’язково кидатися втішати);
коли
не справляється: із страхом, з неуважністю, з лінню, з рухливістю, з
дратівливістю, з будь-яким недоліком, додаючи щирих старань; коли проявляється
нездатність, нетямущість, незручність, дурість, недосвідченість – одне слово, в
усіх випадках, коли що-небудь не виходить;
коли
внутрішні мотиви проступку, найдрібнішого або найстрашнішого, нам не зрозумілі;
коли
ми «самі не свої»; коли втомилися, засмучені або роздратовані з якихось
своїх причин – у такому стані гнів завжди неправдивий.
Література:
2. https://lesechko.wordpress.com
Комментариев нет:
Отправить комментарий