Швидше за все, жоден
нюанс у виховному процесі дитини не викликає стільки питань, як покарання
дитини. Хтось вважає, що дитину карати зовсім неприйнятно, а для когось і
покарання дітей ременем є чимось само собою зрозумілим і не заслуговує на
особливу увагу, і вже тим більше занепокоєння. Так хто ж з них правий? Чи
варто карати дитину, чи все ж утриматися від каральних заходів?
Абсолютно точно одне
— покарання дитини є вкрай педантичним дією, що вимагає ретельного
обмірковування і зважування. Необдумане покарання не тільки не дасть бажаного
ефекту, але й може привести до самих непередбачуваних наслідків, аж до повного
непокори дитини і навіть втеч з дому. А адже це напевно не той ефект, якого
очікують батьки.
Покарати дитину
нескладно, а ось «розсьорбувати» наслідки подібного покарання можна дуже і дуже
довго. Саме тому, перш ніж покарати дитину, слід ретельно розібратися в
провині, і вибрати саме те покарання, яке змусить дитину по-справжньому
покаятися в зробленому. І найголовніше, ніколи більше не повторювати подібної
поведінки. Тільки в цьому випадку покарання можна вважати ефективним і
доцільним. У всіх же інших випадках покарання є нічим іншим, як банальним
проявом батьківської влади і придушенням дитини.
Ніколи не карайте
дитину, не розібравшись в кожній конкретній ситуації.
Неприпустимо карати дитину «за погану поведінку» — він точно повинен знати, за
що отримує покарання — за розбите вікно, хамство сусідці або вкрадені гроші.
Тільки в цьому випадку батьки можуть сподіватися, що покарання досягне своєї
мети.
Крім того, у жодному
разі не варто карати дитину зопалу, перебуваючи на піку роздратованості і
злості. Як правило, саме в такому стані батьки можуть схопитися за ремінь і
пару раз перетягнути по попі ременем. Однак гнів і злість — далеко не найкращі
помічники батьків.
По-перше, зопалу ви
навряд чи зможете об'єктивно оцінити те, що відбувається і розібратися в
провині дитини детально, що просто необхідно для того, щоб зрозуміти ступінь
провини дитини. І, по-друге, зопалу піднявши на дитину руку, ви можете
забезпечити собі стійке відчуття провини і жалю, від яких позбутися не так вже
й просто. Крім того, що ви самі будете почувати себе вкрай некомфортно, дитина
також дуже швидко помітить ваші коливання. А, як правило, практично всі діти
неодмінно починають використовувати сумнів батьків для відміни чаші ваг, на
якій лежать різні привілеї та переваги, в свою сторону.
А для того, щоб
покарання було по-справжньому ефективним, батьки повинні бути самі абсолютно
впевнені в тому, що вони роблять. В іншому випадку дитина відчує сумнів своїх
батьків, і покарання для нього стане лише приводом для образи на батьків, але
ніяк не приводом для того, щоб задуматися над своєю поведінкою.
Пам'ятаєте ще одну
непорушну істину — ні в якому разі неприпустимо карати дитину «на всякий
випадок», якщо у вас є хоча б найменший сумнів у винності дитини. Пам'ятайте
про те, що навіть у дорослому житті найменший сумнів трактується на користь
підозрюваного, а що вже казати про дітей? Набагато менше шкоди буде в тому
випадку, якщо ви не покарайте дійсно винного дитини, ніж покарання понесе
невинний. В цьому випадку травма для психіки може виявитися занадто сильною. У
кожному разі, не варто перевіряти це на свою дитину.
У тому ж випадку,
якщо дитина повністю усвідомив і визнав свою провину, і вже тим більше в тому
випадку, якщо він сам прийшов до батьків і зізнався, покарання також має бути
набагато м'якше. А цілком може бути так, що ви і зовсім відмовитеся від
покарання, що також може бути правильним рішення — адже дитина і так зрозумів
свої помилки і постарається надалі ніколи їх не повторювати.
Однак у даній
ситуації обов'язково враховуйте фактор наявності так званого рецидиву.
Пробачити і залишити без покарання той чи інший проступок дитини можна тільки в
тому випадку, якщо малюк зробив його перший раз. Якщо ж ви пояснили дитині
неприпустимість подібного вчинку, а він повторює його знову, покарання має бути
неминучим.
Поправка на вік
Зрозуміло,
що приймаючи рішення про необхідність і вигляді покарання, батьки обов'язково
повинні брати до уваги особливості тієї вікової категорії, в якій знаходиться
їх дитина. Адже, саме собою зрозуміло, що покарання дворічного малюка і
підлітка не може бути однаковим.
Батьки повинні знати
про наступні особливості дитячої психіки:
1. Два — чотири роки
В цей віковий проміжок у дитини настає сильний
криза, яка порівняємо з кризою підліткового віку. У цей період дитина починає
усвідомлювати себе самостійною особистістю і, відповідно, починає відстоювати
свої права і цікаво. Зрозуміло, маленька дитина ще в силу віку не вміє
передавати свої почуття словами.
І в результаті він починає вередувати, істерити, не
слухатися батьків. Однак з покараннями дітей цього віку батьки повинні бути
особливо акуратними — покарання ні в якому разі не повинно обмежувати свободу і
вже тим більше гідність маленького чоловічка. В іншому випадку батьки можуть
зіткнутися з серйозними проблемами, для вирішення яких доведеться вдаватися до
допомоги професійних психологів.
2. П'ять — шість років
У цьому віці для дітей дуже типово загострення
фантазії — дитина починає вигадувати і фантазувати. А батьки часто сприймають
ці вигадки за банальну брехню. І в результаті дитини карають. Дитячі психологи
також вкрай не рекомендують батькам робити цього. Адже не фантазуючи, дитина
ніколи не навчиться образно мислити. Та й розповідаючи ту чи іншу історію,
дитина не ставить за мету ввести вас в оману — він по — справжньому щиро вірить
в те, що розповідає.
3. Дванадцять — чотирнадцять років
У цьому віці дитина переживає досить складний
період свого життя — дорослішання. Крім десятків внутрішніх конфліктів і
суперечностей дитина стикається з гормональною перебудовою організму, яка також
ні в якій мірі не полегшує життя дитині і її батькам. Як правило, в цей період
навіть у самих стійких і витриманих батьків терпіння може лопнути, і покарання
неминуче. Однак і в цьому випадку покарання необхідно як слід обміркувати.
Крім вікових
особливостей батьки повинні пам'ятати ще про декілька невеликих, але вкрай
важливих нюансах. Так, наприклад, дуже важливо враховувати фізичний стан дитини
— цілком можливо, що дитина погано себе почуває, чи хоче їсти або спати. Та й
емоційний стан також вкрай важливо — якщо дитина зол, або ображений, йому
набагато складніше тримати себе в руках і контролювати свої емоції, як, втім, і
дорослій людині. Так може бути, набагато більш розумно в цій ситуації
заспокоїти дитину, допомогти йому прийти в себе і впоратися зі своїми емоціями,
перш ніж карати його?
Крім того, не
забувайте також і про те, що абсолютно будь-яка людина — як дорослий, так і
дитина, — вкрай потребує у своєму особистому просторі. Обов'язково виділіть
таке місце для дитини, де він може відчувати себе абсолютно вільним —
пустувати, скаженіти, бруднитися, шуміти. Подібна міра просто необхідна для того,
щоб дитина могла дати вихід своїм емоціям — як позитивним, так і негативним.
За що карати дитину не можна?
Існує
кілька речей, за які карати дитину категорично забороняється. У подібних
випадках покарання тільки погіршить ситуацію, а крім того, відносини з дитиною
можуть значною мірою погіршитися. Отже, що ж це за ситуації?
·
Пізнавальна
активність
Маленькі діти надзвичайно активні і дуже допитливі.
Вони прагнуть скрізь залізти, все спробувати на зубок, помацати рукою. І якщо в
процесі цього пізнання навколишнього світу дитина ненароком зіпсує яку — небудь
річ чи іграшку, не варто його лаяти — тим самим ви надовго відіб'є в нього
бажання пізнавати навколишній світ.
До речі кажучи,
найчастіше батьки карають дитину тільки за те, що той чіпає свої статеві
органи. Батьки дуже сильно лякаються, вважаючи, що дитина може вирости з тими
чи іншими сексуальними розладами. Однак це зовсім не так — дитина вивчає свої
статеві органи точно також, як вивчає щічки, носик, лобик. А караючи дитину, ви
лише загострювати на цьому його увагу, наштовхуючи на думку про те, що статеві
органи — це щось брудне і ганебне.
·
Вікові фізіологічні
особливості дитини
Не варто також карати дитину і за те, що він буває
неуважним, плаксивою, не може сконцентрувати увагу на чому — небудь, не може
заснути, або відмовляється їсти — як правило, в подібних випадках діти
потребують допомоги, але ніяк не в осудження, а вже тим більше не в покаранні.
·
Проступки, пов'язані
з відсутністю досвіду
Не варто також карати дитину і в тому випадку, якщо
він скоїв будь — якої проступок не з злого умислу або шкідливості, а через те,
що він не знає, як поступити в тій чи іншій ситуації. В даному випадку набагато
розумніше пояснити дитині, чому так чинити не треба, а покажіть, як потрібно
поводитися. Швидше за все, дитина більше не повторить своїх помилок у
майбутньому. А ось покарання може щиро образити дитину, якій зовсім невтямки,
за що ж мама чи тато зляться на нього.
·
Дитяча ревнощі
Дитяча ревнощі, на превеликий жаль, є дуже
поширеним явищем. Найчастіше діти ревнують маму або до нового дружину, або до
молодшого братика або сестричку. Найчастіше подібна ревнощі можуть довести до
сказу навіть самих терплячих батьків. Однак у даній ситуації покарання —
найгірше, що можуть зробити батьки. Покаранням вам не вдасться добитися нічого,
крім ще більшого ускладнення ситуації. Дитина покарання і вашу злість сприйме
як зайвий доказ того факту, що тепер ви його любите набагато менше, ніж раніше.
·
Незручність або
необережність дитини
Також дитячі
психологи вкрай не рекомендують батькам карати дитину за необережність або
помилку — пролите на кофту какао, розбиту тарілку або порвані босоніжки. Адже
дитина зовсім не збирався робити цього — все вийшло абсолютно випадково.
Погодьтеся, що навіть доросла людина нерідко здійснює подібні помилки. І ви ж
не караєте себе за необережність?
Не поспішайте покарати. Намагайтеся впливати на
дитину проханнями (які, звичайно, відповідають її вікові та можливостям). Це
найефективніший спосіб щось пояснити.
Вдаватися до покарань варто лише в крайньому разі.
Покарання має відповідати вчинку, і дитина повинна розуміти, за що її карають.
Надмірне покарання може негативно позначитися на психічному та фізичному
здоров'ї дитини. Тож перш ніж вдатися до такої виховної міри впливу, зважте сто
разів усі за та проти.
Зробити правильний вибір вам допоможе ця пам'ятка.
·
Покарання — серйозний замах на фізичне та психічне
здоров'я дитини.
·
Навіть якщо дитина завинила, не забирайте в неї
подарунків, які вона перед тим отримала. Не залишайте її без похвали чи
винагороди, що вона їх заслужила вже після того, як завинила.
·
Не карайте дитину із запізненням. Краще вже не
карати зовсім, адже запізніле покарання не дає малюкові змоги виправитися.
·
Не нагадуйте дитині про її "старі гріхи".
Не заважайте їй "починати життя спочатку". Покараний — вибачений.
Інцидент вичерпано!
·
Незалежно від ступеня провини та повноти
усвідомлення дитиною своєї помилки, вона не повинна сприймати покарання як
свідчення переваги вашої сили над її слабкістю, як приниження її гідності.
Дитина має боятися не покарання, а того, що вас
засмутить її вчинок, вашого розпачу через необхідність вдаватися до такого
виховного заходу.
Шведську дитячу письменницю Астрід Ліндгрен завжди
непокоїло жорстоке ставлення батьків до своїх дітей. "Скільки дітей отримали
свої перші уроки насильства від тих, кого любили, — від власних батьків — і
потім понесли цю "мудрість" далі, передаючи її з покоління в
покоління!" — писала письменниця. На підтвердження того, що покарання —
надзвичайно важкий іспит для дитини, Астрід Ліндгрен розповіла досить повчальну
історію, почуту від однієї жінки.
"Колись люди вважали, що виховання без різки
неможливе. Сама жінка в це не дуже й вірила. Проте одного разу її маленький син
добряче завинив. І їй тоді здалося, що він заслуговує на покарання. Жінка
наказала хлоп'яті піти й самому зірвати різку. Той пішов і його довго не було.
Нарешті він повернувся весь у сльозах і сказав: "Різки я не знайшов, але
ось тобі камінь, який ти можеш у мене кинути". Мати розплакалася, бо
раптом побачила всю ситуацію очима дитини. Хлопчик, мабуть, розмірковував:
"Якщо мати хоче зробити мені боляче, для цього підійде й звичайний
камінь". Жінка поклала той камінець на кухонну поличку, де він і лишався
багато років по тому як вічне нагадування про обіцянку, яку дала тоді жінка сама
собі: "Жодного насильства!"
Так, дорослі мають забути про насильство щодо
дітей. Жорстокі методи виховання принижують особисту гідність малих, призводять
до серйозних психологічних стресів. А сучасному малюкові і так доводиться жити
в умовах підвищеного стресу. Батьки зазвичай не зважають на відмінність між
тим, як вони сприймають світ, та як його сприймає дитина. Вони практично
пригнічують її зайвою інформацією та непосильними для неї емоційними і
фізичними навантаженнями. Усе це не минає для дитини безслідно: в сучасних
малят з'являються такі "дорослі" захворювання, як безсоння, виразка,
коліт, мігрень. Є над чим замислитися, чи не так?
Причиною неадекватної поведінки дитини, психічних
розладів можуть стати навіть щоденні побутові розмови батьків з малюком. Адже
більшість дорослих часто зовсім не зважає на дрібні зауваження та вирази, які
зазвичай використовують у своєму мовленні, спілкуючись з дитиною. А саме ці
"дрібниці" інколи дуже сильно впливають на дитину і здатні сформувати
в неї стійкий негативізм щодо батьків.
Література:
