четверг, 1 декабря 2016 г.

Міжнародний день людей з інвалідністю

Міжнародний день людей з інвалідністю

Міжнародний день людей з обмеженими можливостями відзначають 3 грудня. Його проголосила Генеральна асамблея в 1992 році на 47-й сесії у спеціальній резолюції.
Мета:
Генеральна Асамблея закликала держави - проводити подальшу Інтеграція інтеграцію в життя суспільства осіб з інвалідністю. Міжнародний день інвалідів привертає увагу до проблем інвалідів, захисту їх гідності, прав і благополуччя, акцентує увагу суспільства на переваги, які воно отримує від участі інвалідів у політичному, соціальному, економічному і культурному житті. Цей день є нагадуванням людству про його обов’язок виявляти турботу і милосердя до найбільш незахищеної частини суспільства – людей з обмеженими фізичними можливостями. Ця мета була поставлена у Всесвітній програмі дій відносно інвалідів, прийнятою Генеральною Асамблеєю в 1982 році і названа Десятиліттям інвалідів.
На сьогодні рівень інвалідізації мешканців планети становить більше 1 мільярда людей, або 15 відсотків населення Землі.За даними голови комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я Тетяни Бахтеєвої, нині в Україні понад 2 мільйона 800 тисяч людей мають статус інваліда. Це 6,1 відсотка до загальної кількості населення. І майже 80 відсотків інвалідів – це люди працездатного віку. Головною причиною інвалідності у дорослих є хвороби системи кровообігу (35%), на другому місті – новоутворення, в тому числі злоякісні (23%), травми (8%), хвороби кістково-м’язової, ендокринної, нервової системи, психічні розлади та ін. Саме це обумовлює головну спрямованість роботи фахівців профілактичної медицини – подолання шкідливих звичок та нездорової поведінки киян, як факторів ризику головних причин інвалідності. Серед дитячого населення України – 2 відсотка інвалідів, або понад 167 тисяч дітей. Серед причин дитячої інвалідності на першому місці – вроджені порушення, далі — хвороби центральної нервової системи та розлади психіки і поведінки, великою мірою залежить від стилю життя батьків.
Наша держава взяла на себе і виконує конкретні зобов'язання щодо матеріального забезпечення інвалідів, створення для них необхідних правових, соціально-побутових умов життя, надала ряд пільг, конституційно гарантувала рівні з іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства. За останні 10 років державою створено комплекс законів, які регулюють практично усі аспекти життя людей з інвалідністю. Зокрема, це закони України:
·                    «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»;
·                    «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
·                    «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали — внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
·                    «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам»;
·                    «Про психіатричну допомогу» та інші нормативно-правові документи.
Створення робочих місць для інвалідів - питання, яке потребує першочергового вирішення. Бо розміри пенсій, на жаль, не дозволяють цим людям сидіти вдома або подорожувати світом. Крім того, людина з вадами має відчувати себе повноцінним членом суспільства.
Звісно, сучасне суспільство вже переймається проблемами інвалідів. Втім, як свідчать розповіді людей з особливими потребами, досить часто медичні працівники "не радять" їм мати дітей, або й взагалі відмовляються приймати пологи у інвалідів, не бажаючи мати проблем. Між тим ці люди особливо тягнуться до сімейного затишку і потребують тепла рідних рук. Тож якось нам усім разом треба вже переломити стереотипи своєї поведінки, щоб інвалідам, яких обійшла доля, було затишно жити з нами поруч.
На долю цих людей випали нелегкі випробування, однак вони, долаючи труднощі, проявляють виняткову силу духу і непохитну віру в життя. Їх мужність та оптимізм - взірець для інших. Вони не вимагають до себе жалю, тому що, як ніхто давно усвідомили що це шлях в нікуди. Вони пристосовуються як можуть зі всіх своїх сил. Так сталося, адже на їх місці могла би опинитися будь-яка інша людина. І для їх виживання не потрібно щось особливе, лише елементарне - можливість жити, жити серед людей, бути в суспільстві і відчувати себе людьми, як і всім нам. Ми всі рівні перед Богом.
У цей День всі повинні приєднатися до цієї міжнародної ініціативи і побажати всім, хто не байдужий цій проблемі, сил і здоров’я, засобів і успіху. Захищаючи гідності інвалідів ми захищаємо своє людське обличчя. Інвалідність - це не вирок. Практика показує, що інваліди можуть бути і стають повноцінними і високо ефективними членами суспільства, відмінними фахівцями і навіть політиками, економістами, соціально активними і життєствердними людьми, які надихають багатьох, в тому числі і абсолютно здорових членів нашого суспільства.
Література:
3.    https://uk.wikipedia.org


Підготувала: Соціальний педагог Алексова А.О.

Акція «Червона стрічка».

Акція «Червона стрічка».
До всесвітнього дня боротьби зі СНІДом
1 грудня

Всесві́тній день боротьби́ зі СНІДом вперше відзначався1 грудня 1988 року з ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров'я, після того, як на зустрічі міністрів охорони здоров'я всіх країн прозвучав заклик до соціальної терпимості і розширення обміну інформацією щодо ВІЛ/СНІД.
Із того часу Всесвітній день боротьби зі СНІДом відзначається щорічно. Головна мета Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом — звернути увагу суспільства на цю проблему.
Червона стрічка – символ підтримки інфікованих людей, протидії дискримінації і суспільної ізоляції людей, що живуть з ВІЛ/СНІДом, надії на майбутнє без СНІДу. Вона означає: «Я знаю про проблему ВІЛ/СНІДу і я не байдужий до неї».
Червоні стрічки - символ боротьби з глобальною епідемією, яка охоплює всі континенти, країни, міста. Ця стрічка як символ розуміння проблеми СНІДу була задумана навесні 1991 року. Її ідея належить художнику Франку Муру. Франку було призначено увійти до історії як "творцеві червоної стрічки". Треба відзначити, що до цього він жив з ВІЛ-інфекцією більше 20 років. Проект "Червона стрічка" був офіційно початий влітку 2000 року.
Одягнути червону стрічку – це тільки перший крок. Наступний крок – своїми діями проявляти підтримку і толерантність до ВІЛ-інфікованих.

Література:


Підготувала:
Соціальний педагог

Алексова А.О.

Акція «16 днів проти насильства»

Акція «16 днів проти насильства»
(з 25.11 – 09.12.2016)
Історія акції:
Впродовж останніх років з 25 листопада до 10 грудня в усіх регіонах України в рамках акції "16 днів проти насильства" громадськими організаціями, місцевими структурними підрозділами у справах сім'ї та молоді, центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді проводяться заходи з попередження і подолання насильства в сім'ї.
Міжнародна акція "16 днів проти насильства" була ініційована Центром Жіночого Глобального лідерства у 1991 році з метою привернення уваги громадськості до проблем насильства в сім'ї, а також активізації діяльності державних структур і громадських організацій з метою захисту прав жінок та формування ненасильницької ідеології в суспільстві.
Дати проведення акції є символічними. 25 листопада увесь світ відзначає Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства над жінками. Офіційно цей день був оголошений Генеральною Асамблеєю ООН у 1999 році, але відзначатися він почав з 1981 року в пам'ять про трагічну загибель трьох сестер Мірабаль, які були жорстоко вбиті під час диктатури домініканського правителя Рафаеля Трухільо в 1960 році. 10 грудня – Міжнародний день прав людини. Уряди країн – членів ООН 10 грудня 1948 року визнали права людини "на життя, свободу та недоторканість особи для всіх без винятків", підписавши Загальну декларацію прав людини.
Основними завданнями акції «16 днів проти насильства» є:
- привернення уваги громадськості до актуальних для українського суспільства проблем подолання насильства в сім’ї, протидії торгівлі людьми та жорстокого поводження з дітьми, гендерного насильства та забезпечення рівних прав жінок і чоловіків;
- активізація партнерського руху органів державної влади, державних закладів, громадських організацій щодо викорінення домашнього насильства;
- проведення інформаційних кампаній з метою підвищення обізнаності населення України з питань попередження насильства в сім'ї, жорсткого поводження з дітьми, формування свідомості всіх верств населення щодо нетерпимого ставлення до насильства;
- формування свідомості усіх верств населення щодо нетерпимого ставлення до насильства.
Проблема насильства в родині для України є досить гострою, як і для багатьох інших країн світу. Її небезпечність полягає в тому, що прояви насильства і жорстокості в сім'ї не лише руйнують гармонію і злагоду в родині, а й виступають однією з передумов злочинності в суспільстві загалом. Ця проблема небезпечна ще й тим, що від неї страждають діти. Страждають як від насильства стосовно себе, так і спостерігаючи за насильством у своїй сім'ї, що спричиняє перенесення такого негативного досвіду у майбутнє власне доросле життя.
Акція «16 днів проти насильства» покликана змінити ставлення в суспільстві до проблеми насильства, сприяти його попередженню і подоланню.

Пам’ятайте:
„Домашнє насильство – сором для кривдників,
 а не для постраждалих”
(«Ла Страда-Україна»)


Література: