"Тиждень прав людини" з 04.12.2017 - 08.12.2017

Акції які проходять в ДНЗ №15

Акція «Новорічний подарунок для бійця»

з 01 грудня до 29 грудня 2017 року

Благодійна допомога (Новорічні подарунки, листівки, обереги, поробки, смаколики, засоби особистої гігієни, вологі серветки, футболки, шкарпетки, тощо).

Акція «Милосердя» -

допомога дитячому будинку «Надія»

З 11 грудня по 16 грудня 2017 року

(збір подарунків дітям; канцтовари, дитячі іграшки, одяг, взуття)

3 грудня - Міжнародний день інвалідів

3 грудня - Міжнародний день інвалідів

1 грудня - Всесвітній день боротьби зі СНІДом

Всесві́тній день боротьби́ зі СНІДом вперше відзначався 1 грудня 1988 року з ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров'я, після того, як на зустрічі міністрів охорони здоров'я всіх країн прозвучав заклик до соціальної терпимості і розширення обміну інформацією щодо ВІЛ/СНІД.

Покарання дітей: за і проти

Швидше за все, жоден нюанс у виховному процесі дитини не викликає стільки питань, як покарання дитини. Хтось вважає, що дитину карати зовсім неприйнятно, а для когось і покарання дітей ременем є чимось само собою зрозумілим і не заслуговує на особливу увагу, і вже тим більше занепокоєння. Так хто ж з них правий? Чи варто карати дитину, чи все ж утриматися від каральних заходів?

Абсолютно точно одне — покарання дитини є вкрай педантичним дією, що вимагає ретельного обмірковування і зважування. Необдумане покарання не тільки не дасть бажаного ефекту, але й може привести до самих непередбачуваних наслідків, аж до повного непокори дитини і навіть втеч з дому. А адже це напевно не той ефект, якого очікують батьки.

Покарати дитину нескладно, а ось «розсьорбувати» наслідки подібного покарання можна дуже і дуже довго. Саме тому, перш ніж покарати дитину, слід ретельно розібратися в провині, і вибрати саме те покарання, яке змусить дитину по-справжньому покаятися в зробленому. І найголовніше, ніколи більше не повторювати подібної поведінки. Тільки в цьому випадку покарання можна вважати ефективним і доцільним. У всіх же інших випадках покарання є нічим іншим, як банальним проявом батьківської влади і придушенням дитини.

Ніколи не карайте дитину, не розібравшись в кожній конкретній ситуації. Неприпустимо карати дитину «за погану поведінку» — він точно повинен знати, за що отримує покарання — за розбите вікно, хамство сусідці або вкрадені гроші. Тільки в цьому випадку батьки можуть сподіватися, що покарання досягне своєї мети.

Крім того, у жодному разі не варто карати дитину зопалу, перебуваючи на піку роздратованості і злості. Як правило, саме в такому стані батьки можуть схопитися за ремінь і пару раз перетягнути по попі ременем. Однак гнів і злість — далеко не найкращі помічники батьків.

По-перше, зопалу ви навряд чи зможете об'єктивно оцінити те, що відбувається і розібратися в провині дитини детально, що просто необхідно для того, щоб зрозуміти ступінь провини дитини. І, по-друге, зопалу піднявши на дитину руку, ви можете забезпечити собі стійке відчуття провини і жалю, від яких позбутися не так вже й просто. Крім того, що ви самі будете почувати себе вкрай некомфортно, дитина також дуже швидко помітить ваші коливання. А, як правило, практично всі діти неодмінно починають використовувати сумнів батьків для відміни чаші ваг, на якій лежать різні привілеї та переваги, в свою сторону.

А для того, щоб покарання було по-справжньому ефективним, батьки повинні бути самі абсолютно впевнені в тому, що вони роблять. В іншому випадку дитина відчує сумнів своїх батьків, і покарання для нього стане лише приводом для образи на батьків, але ніяк не приводом для того, щоб задуматися над своєю поведінкою.

Пам'ятаєте ще одну непорушну істину — ні в якому разі неприпустимо карати дитину «на всякий випадок», якщо у вас є хоча б найменший сумнів у винності дитини. Пам'ятайте про те, що навіть у дорослому житті найменший сумнів трактується на користь підозрюваного, а що вже казати про дітей? Набагато менше шкоди буде в тому випадку, якщо ви не покарайте дійсно винного дитини, ніж покарання понесе невинний. В цьому випадку травма для психіки може виявитися занадто сильною. У кожному разі, не варто перевіряти це на свою дитину.

У тому ж випадку, якщо дитина повністю усвідомив і визнав свою провину, і вже тим більше в тому випадку, якщо він сам прийшов до батьків і зізнався, покарання також має бути набагато м'якше. А цілком може бути так, що ви і зовсім відмовитеся від покарання, що також може бути правильним рішення — адже дитина і так зрозумів свої помилки і постарається надалі ніколи їх не повторювати.

Однак у даній ситуації обов'язково враховуйте фактор наявності так званого рецидиву. Пробачити і залишити без покарання той чи інший проступок дитини можна тільки в тому випадку, якщо малюк зробив його перший раз. Якщо ж ви пояснили дитині неприпустимість подібного вчинку, а він повторює його знову, покарання має бути неминучим.

Поправка на вік

Зрозуміло, що приймаючи рішення про необхідність і вигляді покарання, батьки обов'язково повинні брати до уваги особливості тієї вікової категорії, в якій знаходиться їх дитина. Адже, саме собою зрозуміло, що покарання дворічного малюка і підлітка не може бути однаковим.

Батьки повинні знати про наступні особливості дитячої психіки:

1. Два — чотири роки

В цей віковий проміжок у дитини настає сильний криза, яка порівняємо з кризою підліткового віку. У цей період дитина починає усвідомлювати себе самостійною особистістю і, відповідно, починає відстоювати свої права і цікаво. Зрозуміло, маленька дитина ще в силу віку не вміє передавати свої почуття словами.

І в результаті він починає вередувати, істерити, не слухатися батьків. Однак з покараннями дітей цього віку батьки повинні бути особливо акуратними — покарання ні в якому разі не повинно обмежувати свободу і вже тим більше гідність маленького чоловічка. В іншому випадку батьки можуть зіткнутися з серйозними проблемами, для вирішення яких доведеться вдаватися до допомоги професійних психологів.

2. П'ять — шість років

У цьому віці для дітей дуже типово загострення фантазії — дитина починає вигадувати і фантазувати. А батьки часто сприймають ці вигадки за банальну брехню. І в результаті дитини карають. Дитячі психологи також вкрай не рекомендують батькам робити цього. Адже не фантазуючи, дитина ніколи не навчиться образно мислити. Та й розповідаючи ту чи іншу історію, дитина не ставить за мету ввести вас в оману — він по — справжньому щиро вірить в те, що розповідає.

3. Дванадцять — чотирнадцять років

У цьому віці дитина переживає досить складний період свого життя — дорослішання. Крім десятків внутрішніх конфліктів і суперечностей дитина стикається з гормональною перебудовою організму, яка також ні в якій мірі не полегшує життя дитині і її батькам. Як правило, в цей період навіть у самих стійких і витриманих батьків терпіння може лопнути, і покарання неминуче. Однак і в цьому випадку покарання необхідно як слід обміркувати.

Крім вікових особливостей батьки повинні пам'ятати ще про декілька невеликих, але вкрай важливих нюансах. Так, наприклад, дуже важливо враховувати фізичний стан дитини — цілком можливо, що дитина погано себе почуває, чи хоче їсти або спати. Та й емоційний стан також вкрай важливо — якщо дитина зол, або ображений, йому набагато складніше тримати себе в руках і контролювати свої емоції, як, втім, і дорослій людині. Так може бути, набагато більш розумно в цій ситуації заспокоїти дитину, допомогти йому прийти в себе і впоратися зі своїми емоціями, перш ніж карати його?

Крім того, не забувайте також і про те, що абсолютно будь-яка людина — як дорослий, так і дитина, — вкрай потребує у своєму особистому просторі. Обов'язково виділіть таке місце для дитини, де він може відчувати себе абсолютно вільним — пустувати, скаженіти, бруднитися, шуміти. Подібна міра просто необхідна для того, щоб дитина могла дати вихід своїм емоціям — як позитивним, так і негативним.

За що карати дитину не можна?

Існує кілька речей, за які карати дитину категорично забороняється. У подібних випадках покарання тільки погіршить ситуацію, а крім того, відносини з дитиною можуть значною мірою погіршитися. Отже, що ж це за ситуації?

·                     Пізнавальна активність

Маленькі діти надзвичайно активні і дуже допитливі. Вони прагнуть скрізь залізти, все спробувати на зубок, помацати рукою. І якщо в процесі цього пізнання навколишнього світу дитина ненароком зіпсує яку — небудь річ чи іграшку, не варто його лаяти — тим самим ви надовго відіб'є в нього бажання пізнавати навколишній світ.

До речі кажучи, найчастіше батьки карають дитину тільки за те, що той чіпає свої статеві органи. Батьки дуже сильно лякаються, вважаючи, що дитина може вирости з тими чи іншими сексуальними розладами. Однак це зовсім не так — дитина вивчає свої статеві органи точно також, як вивчає щічки, носик, лобик. А караючи дитину, ви лише загострювати на цьому його увагу, наштовхуючи на думку про те, що статеві органи — це щось брудне і ганебне.

·                     Вікові фізіологічні особливості дитини

Не варто також карати дитину і за те, що він буває неуважним, плаксивою, не може сконцентрувати увагу на чому — небудь, не може заснути, або відмовляється їсти — як правило, в подібних випадках діти потребують допомоги, але ніяк не в осудження, а вже тим більше не в покаранні.

·                     Проступки, пов'язані з відсутністю досвіду

Не варто також карати дитину і в тому випадку, якщо він скоїв будь — якої проступок не з злого умислу або шкідливості, а через те, що він не знає, як поступити в тій чи іншій ситуації. В даному випадку набагато розумніше пояснити дитині, чому так чинити не треба, а покажіть, як потрібно поводитися. Швидше за все, дитина більше не повторить своїх помилок у майбутньому. А ось покарання може щиро образити дитину, якій зовсім невтямки, за що ж мама чи тато зляться на нього.

·                     Дитяча ревнощі

Дитяча ревнощі, на превеликий жаль, є дуже поширеним явищем. Найчастіше діти ревнують маму або до нового дружину, або до молодшого братика або сестричку. Найчастіше подібна ревнощі можуть довести до сказу навіть самих терплячих батьків. Однак у даній ситуації покарання — найгірше, що можуть зробити батьки. Покаранням вам не вдасться добитися нічого, крім ще більшого ускладнення ситуації. Дитина покарання і вашу злість сприйме як зайвий доказ того факту, що тепер ви його любите набагато менше, ніж раніше.

·                     Незручність або необережність дитини

Також дитячі психологи вкрай не рекомендують батькам карати дитину за необережність або помилку — пролите на кофту какао, розбиту тарілку або порвані босоніжки. Адже дитина зовсім не збирався робити цього — все вийшло абсолютно випадково. Погодьтеся, що навіть доросла людина нерідко здійснює подібні помилки. І ви ж не караєте себе за необережність?

Не поспішайте покарати. Намагайтеся впливати на дитину проханнями (які, звичайно, відповідають її вікові та можливостям). Це найефективніший спосіб щось пояснити.

Вдаватися до покарань варто лише в крайньому разі. Покарання має відповідати вчинку, і дитина повинна розуміти, за що її карають. Надмірне покарання може негативно позначитися на психічному та фізичному здоров'ї дитини. Тож перш ніж вдатися до такої виховної міри впливу, зважте сто разів усі за та проти.

Зробити правильний вибір вам допоможе ця пам'ятка.

·                         Покарання — серйозний замах на фізичне та психічне здоров'я дитини.

·                         Навіть якщо дитина завинила, не забирайте в неї подарунків, які вона перед тим отримала. Не залишайте її без похвали чи винагороди, що вона їх заслужила вже після того, як завинила.

·                         Не карайте дитину із запізненням. Краще вже не карати зовсім, адже запізніле покарання не дає малюкові змоги виправитися.

·                         Не нагадуйте дитині про її "старі гріхи". Не заважайте їй "починати життя спочатку". Покараний — вибачений. Інцидент вичерпано!

·                         Незалежно від ступеня провини та повноти усвідомлення дитиною своєї помилки, вона не повинна сприймати покарання як свідчення переваги вашої сили над її слабкістю, як приниження її гідності.

Дитина має боятися не покарання, а того, що вас засмутить її вчинок, вашого розпачу через необхідність вдаватися до такого виховного заходу.

Шведську дитячу письменницю Астрід Ліндгрен завжди непокоїло жорстоке ставлення батьків до своїх дітей. "Скільки дітей отримали свої перші уроки насильства від тих, кого любили, — від власних батьків — і потім понесли цю "мудрість" далі, передаючи її з покоління в покоління!" — писала письменниця. На підтвердження того, що покарання — надзвичайно важкий іспит для дитини, Астрід Ліндгрен розповіла досить повчальну історію, почуту від однієї жінки.

"Колись люди вважали, що виховання без різки неможливе. Сама жінка в це не дуже й вірила. Проте одного разу її маленький син добряче завинив. І їй тоді здалося, що він заслуговує на покарання. Жінка наказала хлоп'яті піти й самому зірвати різку. Той пішов і його довго не було. Нарешті він повернувся весь у сльозах і сказав: "Різки я не знайшов, але ось тобі камінь, який ти можеш у мене кинути". Мати розплакалася, бо раптом побачила всю ситуацію очима дитини. Хлопчик, мабуть, розмірковував: "Якщо мати хоче зробити мені боляче, для цього підійде й звичайний камінь". Жінка поклала той камінець на кухонну поличку, де він і лишався багато років по тому як вічне нагадування про обіцянку, яку дала тоді жінка сама собі: "Жодного насильства!"

Так, дорослі мають забути про насильство щодо дітей. Жорстокі методи виховання принижують особисту гідність малих, призводять до серйозних психологічних стресів. А сучасному малюкові і так доводиться жити в умовах підвищеного стресу. Батьки зазвичай не зважають на відмінність між тим, як вони сприймають світ, та як його сприймає дитина. Вони практично пригнічують її зайвою інформацією та непосильними для неї емоційними і фізичними навантаженнями. Усе це не минає для дитини безслідно: в сучасних малят з'являються такі "дорослі" захворювання, як безсоння, виразка, коліт, мігрень. Є над чим замислитися, чи не так?

Причиною неадекватної поведінки дитини, психічних розладів можуть стати навіть щоденні побутові розмови батьків з малюком. Адже більшість дорослих часто зовсім не зважає на дрібні зауваження та вирази, які зазвичай використовують у своєму мовленні, спілкуючись з дитиною. А саме ці "дрібниці" інколи дуже сильно впливають на дитину і здатні сформувати в неї стійкий негативізм щодо батьків.

Література:

1.     http://korotych-dnz.edu.kh.ua

2.  http://vseznajka.com.ua

3.  http://leleka.rv.ua

Торгівля людьми

Торгівля людьми — актуальна проблема сьогодення у нашій країні. Усе більше людей потрапляє на гачок работорговців. Поширюється використання дітей, від яких відмовилися батьки, для трансплантації органів. Усе більше дітей потрапляє в рабство, до якого їх віддають близькі люди, які хочуть заробити на дитячій праці.

Що спонукає людей потрапляти у рабство?

По-перше, віра у легке матеріальне збагачення. Молоді люди, які вирішили якнайшвидше піти із сім’ї та швидко розбагатіти, «купляються» на сумнівні оголошення, які можна прочитати у газетах, журналах, на вулицях, в Інтернеті. Сумнівні організації пропонують роботу танцівниць, хатніх господарок, нянь за кордоном у різноманітних країнах світу. Але здебільшого за такими пропозиціями приховується сексіндустрія. Люди, які потрапляють на таку роботу, залишаються сам на сам у чужій країні з безвихіддю, без паспортів, грошей, а найголовніше — захисту своїх прав, життя. Ця праця є нелегальною, ці люди не стоять на обліку, їх не можуть захистити навіть представники консульства.

По-друге, існує дуже багато неблагополучних сімей, де батьки вже давно не захищають і не поважають права власних дітей. Дітей використовують, як «речі», які не мають право голосу. Траплялися випадки, коли дітьми «розплачувались» за певний борг, віддаючи їх у підневільну працю — виконувати певну роботу, жебракувати, красти тощо.

По-третє, за гонитвою великих грошей, дорослі люди не зважають на дітей, які не можуть себе захистити, скоюють жахливі операції щодо трансплантації органів.

Як уникнути цієї жахливої проблеми?

• Батьки повинні повсякчас тримати контакт зі своєю дитиною, цікавитись її життям, знати, чим захоплюється дитина, чи не має вона сумнівних знайомих (навіть із близького оточення), які можуть завербувати її на таку нелегальну працю.

• Обов’язково проводьте бесіди з дитиною про торгівлю людьми, поясніть наслідки цієї проблеми.

• Учіть дитину оберігати свої права, не забувати про власну гідність.

• Якщо ви вирішили знайти роботу за кордоном, обов’язково проконсультуйтесь із фахівцями, представниками громадських організацій, які займаються боротьбою з торгівлею людьми. Це може бути Міжнародна організація з міграції (тел. 3380445685015), Міжнародний жіночий правозахисний центр «Ла Страда — Україна» (тел. 380442053736) або Міжнародна організація праці (тел. 380442208094).

Причини існування торгівлі людьми

Торгівля людьми:

- Криза виробництва

- Безробіття, трудова дискримінація, низька оплата праці, низький рівень соціального захисту населення

- Юридична необізнаність трудових мігрантів

- Рівень доходів (за кордоном вищий, ніж на Батьківщині)

- Довірливість трудових мігрантів

Проблема української трудової міграції є надзвичайно актуальною сьогодні. Найсумніше те, що масштаби цієї проблеми зростають. Сьогодні не існує статистики щодо кількості українських трудових емігрантів, та їх навіть не тисячі, їх — мільйони. Люди з болем у серці залишають домівки та їдуть за кордон, щоб мати змогу прогодувати родину, вивчити дитину чи придбати власне житло, тому що рідна держава, на превеликий жаль, нездатна забезпечити їх достатньою роботою. Сюди також належать і батьки-вахтовики, які також на певний час залишають власні оселі. Головна проблема полягає в тому, що ті, хто залишилися вдома, — це діти, які дуже часто залишаються наодинці з собою і, незважаючи на бабусь і дідусів, почуваються покинутими та самотніми. Звідси і починаються проблеми: пропуски занять без поважних причин, зниження успішності у навчальній діяльності, агресивна та неспокійна поведінка, вживання алкоголю, наркотиків, куріння, бродяжництво.

Та іноді виявляються й позитивні зміни. Діти стають самостійнішими, відповідальнішими, більше цінують і поважають батьків. Та все одно передбачити ситуацію неможливо. Чи у змозі ми вберегти сьогодні наших дітей?

Поради психолога

• Прийміть рішення про від’їзд разом із дитиною. Це допоможе їй усвідомити, що ви їдете через необхідність та заради її майбутнього.

• Підготуйте дитину психологічно до вашого від’їзду, щоб їй не здавалось, що ви її кидаєте.

• Проінформуйте заздалегідь близьких та родичів про від’їзд, щоб забезпечити належний догляд за дитиною.

• Повідомте педагогів про вашу тимчасову відсутність, а також повідомте їм свій контактний телефон.

• Переконайтесь, що під час вашої відсутності умови проживання та харчування дитини будуть задовільними.

• Регулярно підтримуйте зв’язок із дитиною. Домовтеся про дні, коли ви телефонуватимете і дотримуйтесь визначених термінів.

Література:

1. Соціалізація дошкільників в умовах ДНЗ / Уклад. Т. І. Прищепа.— Х. : Вид. група «Основа», 2009.— 169, [7] с. : іл.— (Серія «Психологія виховання»)

Акція "16 днів проти насильства"

В ДНЗ №15 розпочалась Акція "16 днів проти насильства"

(25.11 - 10.12.2017)

20 листопада – Всесвітній день дитини

20 листопада – Всесвітній день дитини. У 1954 році Генеральна Асамблея ООН рекомендувала всім країнам ввести в практику святкування Всесвітнього дня дитини як дня світового братерства і взаєморозуміння дітей, присвяченого діяльності, спрямованої на забезпечення благополуччя дітей в усьому світі.

Акція "Я відкритий до тебе". До дня толерантності (13.11.-17.11.2017)

До дня Толерантності в ДНЗ №15 педагогам та молодшому обслуговуючому персоналу 13.11.2017 о 10.00 та 14.11.2017 о 12.00 був показаний відеоролик про толерантність який супроводжувався виступами соціального педагога та практичного психолога ДНЗ. Також на протязі тижня проводилися заняття з дітьми на тему "Ми за дружбу, ми за мир".

Тренінг для педагогів "Інклюзивне навчання: рівні можливості для кожного"

В ДНЗ №15 07.11.2017 року 12.00 соціальним педагогом було проведено Тренінг для педагогів "Інклюзивне навчання: рівні можливості для кожного".

Міжнародний день ненасилля

2 жовтня

2 жовтня у світі відзначають Міжнародний день ненасилля, започаткований за ініціативи ООН

Міжнародний День ненасилля відзначають у день народження Махатми Ганді (2 жовтня 1869 рік)– лідера руху за незалежність Індії та засновника філософії і стратегії ненасилля.

День ненасилля встановлено відповідно до резолюції A/RES/61/271 Генеральної Асамблеї від 15 червня 2007 року.

Міжнародний день ненасилля є ще одним приводом «пропагувати гасло ненасилля, в тому числі шляхом освітньої і суспільно-роз’яснювальної роботи». У резолюції підтверджено бажання «затвердити культуру миру, терпимості, розуміння та ненасилля».

Принцип ненасилля, широко відомий як ненасильницька протидія, в сучасному світі використовують широкі маси людей як засіб за соціальну справедливість. Сенс одного з теоретичних положень ненасилля полягає в тому, що влада правителів залежить від підтримки населення, а ненасильницькі дії здатні підірвати наявну владу шляхом позбавлення її своєї підтримки, а також шляхом погоджених дій населення.

Україна є членом Комітету ООН з прав людини, Комітету ООН проти тортур, Комітету ООН з ліквідації расової дискримінації, Комітету ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок, Комітету ООН з прав дитини та Комітету ООН з економічних, соціальних та культурних прав.

Серед основних напрямів співпраці України з ООН у сфері захисту прав людини – міжнародний інструмент моніторингу як Універсальний періодичний огляд з дотримання прав людини у країнах-членах ООН.

Література: http://gazeta.lviv.ua/2015/10/02/sogodn-mzhnarodnij-den-nenasillja/

Підготувала: Соціальний педагог Алексова Анастасія Олександрівна

З Днем незалежності України

Онлайн-допомога

Уважаемые родители! Вашему вниманию онлайн-помощь, куда можно обратиться в случае необходимости и найти ответы на вопросы, которые вас интересуют.

Семінар-практикум для педагогів "Запобігаємо вербальному насильству"

В ДНЗ №15 соціальним педагогом Алексовою А.О. 04.04.2017 року о 12.00 був проведений семінар-практикум для педагогів «Запобігаємо вербальному насильству». Присутніми були 26 педагогів.

Семінар-практикум для педагогів «Запобігаємо вербальному насильству

В ДНЗ №15 соціальним педагогом Алексовою А.О. 04.04.2017 року о 12.00 був проведений семінар-практикум для педагогів «Запобігаємо вербальному насильству». Присутніми були 26 педагогів.

День без конфліктів 06.04.2017

7 квітня - Всесвітній день здоров'я

7 квітня – Всесвітній день здоров’я

Всесвітній день здоров’я відзначається 7 квітня – в день сворення Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) з 1948 року. За час, що минув, членами Всесвітньої огранізації охорони здоров’я стали більше 190 держав світу.

   Проте сьогодні існує безліч загроз для здоров’я людини, боротися з якими можливо лише спільними зусиллями. Її успіх залежить від розуміння і бажання людей творити для себе майбутнє.

    Щороку Всесвітній день здоров’я присвячується глобальним проблемам, які стоять перед охороною здоров’я планети і проходять під різними девізами: «Активність – шлях до довголіття», «Захистимо здоров’я від змін клімату».

Власти рассказали, как уберечь детей от группы смерти «Синий кит»

Обнародованы рекомендации родителям, которые помогут предотвратить суицид детей

Столичные власти призвали родителей детей в связи с активизацией деятельности «групп смерти» в соцсетях проявить особую бдительность.  Об этом заявил руководитель аппарата КГГА Владимир Бондаренко, сообщает пресс-служба госадминистрации. 

«В Украину пришли социальные группы, которые подталкивают детей к суицидальным намерениям. Мы столкнулись с хорошо подготовленной организацией, с оперативной сменой серверов, а также с серверами, которые размещены за пределами Украины», -  сказал он. 

Он отметил, что при любых подозрениях насчет участия детей в подобных группах нужно проводить с ними профилактические беседы дома и обращаться к специалистам психологических и социальных служб, медикам и педагогам.

По его словам, прошлые выходные показали, что это к сожалению не пустые слова или же безобидная игра, по все Украине со стремительной скоростью гибнут дети, которые вовлечены в эту группу. 

Он считает, что есть возможность предотвратить любую критическую ситуацию при оперативном реагировании и работе на опережение.

При выявлении «групп смерти» родителей просят сообщать в киберполицию (круглосуточно), по телефону горячей линии (044) 374-37-21 (с 08:45 до 19:30 в рабочие дни) или обращаться к администрации социальной сети, в которой была обнаружена группа.

По информации правоохранителей, 13 тысяч детей в Украине в возрасте от 12 до 16 лет зарегистрировались в социальных группах «Синий кит», «Море китов», «Тихий дом», «Разбуди меня в 4:20». Те побуждают участников к самоубийству.

Напомним, игра рассчитана на 50 дней. Администраторы дают участникам задания. Их выполнение должны снимать на камеру. Дети режут себе руки, грудь. Рисуют на теле кита, слушают депрессивную музыку. Конечная цель игры — самоубийство.

Ранее «Комментарии» сообщали о том, что в Херсонской области полицейские предотвратили вероятное самоубийство двух 17-летних девушек, ушедших из дома.

17 февраля стало известно о том, что в Ивано-Франковске в больницу привезли пациентку с гипертоническим кризом, на руке медики у подростка медики обнаружили метки в виде вырезанного и обведенного красным маркером контуром кита, а также две цифры - 10.02 и 4:20.

20 февраля в Ровенской области спасли двух 19-летних студенток, которые были участницами суицидальных групп в соцсетях.

По информации полиции они означают день и время самоубийства. 

Напомним, в социальных сетях и мессенджерах стремительно распространяется так называемая игра «Беги или умри», которая доводит подростков до совершения самоубийства.

Как сообщали «Комментарии», в Украине также набирает популярность игра среди подростков, суть которой заключается в том, чтобы уйти из дома на сутки и никому ничего не говорить и не предупреждать. Такое развлечение достаточно опасно, ведь подростки часто создают группы в соцсетях, вирусным способом распространяя различные испытания и, временами, усложняя их, чтобы похвастаться друг перед другом.

Также отметим, что в социальных сетях массово создаются группы в которых подросткам перед тем, как пропасть ставят различные задачи.

Игра несет в себе опасность еще и в том, что не возможно идентифицировать действительно ли ребенок исчез, или он в порядке и в безопасности, а таким образом просто играет.

 Литература:

http://comments.ua/society/575223-vlasti-rasskazali-uberech-detey.html

Советы от психологов, которые помогут избежать "групп смерти"

1.     Детскую страницу можно и нужно сделать закрытой от чужих глаз в социальных сетях.

2.     У ребёнка не должно быть в друзьях людей, которых он не знает в реальной жизни.

3.     Необходимо в постоянном контакте с ребёнком — он должен доверять родителям.

4.     Нужно выключать или ограничивать доступ в Интернет именно в ночное время.

5.     Предложить ребёнку альтернативные занятия, которые смогут вытянуть его в офлайновое пространство.

6.     Можно дать ребёнку посмотреть хороший классический фильм или дать прочитать книгу, в которой поднимается тема смерти и самоубийства, а затем обсудить с ним его мысли и впечатления.

7.     Никакого шпионажа и агрессии! Жертвами разного рода сект чаще всего становятся именно те дети, у которых дома отнимают право на собственное пространство и личное мнение.

Источник: 1.https://life.ru/t/%D0%B6%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%8C/979755/ghieim_ovier_kak_ubieriech_riebionka_ot_suitsidalnoi_ighry_sinii_kit

Подготовила Алексова А.А., социальный педагог

50 дней на самоубийство: как уберечь ребенка от опасных онлайн-игры

Смертельные подростковые игры добрались и до Украины

Подростки часто не умеют выстраивать отношения в реальном миреФото: Pixabay

"Синий кит", "Тихий дом", "Море китов" – онлайн-игры, доводящие подростков до суицида, добрались и до Украины. Игра начинается, когда ребенок добровольно вступает в некое интернет-сообщество. Кураторы предлагают ему выполнять задания (например, сделать порезы на своем теле) и предоставить доказательства в виде фото- или видео. И хотя отказ от выполнения действий на начальных этапах игры грозит только исключением из нее, то к ее концу кураторы уже не дают бросить игру, угрожая самому ребенку и членам его семьи. Длительность прохождения игры в среднем – 50 дней, а конечный результат – самоубийство. Участвующий в такой игре подросток тщательно скрывает действия от окружающих, поэтому родители не всегда успевают заметить, что с их ребенком что-то не так. Что же важно значь, чтобы уберечь свое чадо от участия в смертельно опасной игре, "Апострофу" рассказывает психолог Дарья Отыч.

Почему подростков завлекает "Синий кит"

Прежде всего, стоит понимать кто же такой подросток. Подросток – это человек, который только начинает "открывать" себя. Именно в этом возрасте формируется оценка себя собой (а не родителями и учителями как раньше), многие знания о себе изменяются (не я "хороший", потому, что мама сказала, а я "хороший" потому, что делаю это и это).

Для построения "картины" себя подростку важна реакция его одногодок, а вот взрослые теряют свой авторитет, поскольку продолжают считать его ребенком. Разговора же по душам часто не выходит – родители обращают внимание на второстепенные вопросы (хорошо ли кушает, тепло ли одет, какие оценки в школе). Про внутренние переживания речь обычно не идет. А вот общение с друзьями – совсем другое дело – ведь они переживают такие же проблемы.

Не стоит забывать, что у подростков происходит гормональная перестройка организма, из-за чего их эмоциональный фон является нестабильным. Им может быть грустно или радостно без особых причин, что, конечно, их пугает. Стремясь избавиться от этого, ребенок может вступать в контакты с абсолютно разными людьми и делать иногда странные вещи. Это – своеобразный крик о помощи.

Важно понимать, что современные подростки отличаются от предыдущих поколений – они с рождения окружены информационными технологиями и функционируют как в реальном мире, так в киберпространстве. При этом очень часто их жизнь в интернете является более насыщенной, успешной и яркой, чем в реальности. Тут больше друзей, есть возможность в любое время пообщаться с другими, выложить фотографии, которые покажут, что его жизнь – яркая, красивая и обеспеченная. Если ребенок является аутсайдером в реальной жизни, то в социальных сетях он легко может создать для себя новую успешную жизнь.

Современные тинэйджеры часто не умеют выстраивать отношения в реальном мире. Их связь поддерживается онлайн, а чувства упрощаются до смайликов. При таком общении мимика не задействуется. Взрослые же не могут понять ребенка из-за того, что его лицо просто не отражает эмоции. Неумение взаимодействовать напрямую переводит сферу общения подростка в онлайн (ему так проще, привычнее и понятно).

Игры типа "Синий кит" способны удовлетворить множество детских потребностей. Главной из них, конечно, является внимание со стороны одногодок. Не умея разбираться в своем внутреннем мире, подросток часто перенимает внешние атрибуты, характерные для группы его друзей. Таким образом формируются подростковые субкультуры. И если раньше популярность можно было заработать, особенно одевшись, сделав что-то особенное, то сейчас многие дети ее получают онлайн – ведут свои блоги, обзоры на Youtube, выставляют фото в Instagram и т.д.

Подталкивает к участию в подобных играх и кино. В последнее время появилось очень много фильмов о подростках, которые участвуют в играх на выживание (например, "Голодные игры" и "Лабиринт"). А в июле 2016 года вышел фильм "Нерв" (Nerve) с Эммой Робертс и Дейвом Франко в главных ролях. Главный его слоган "Играй, чтобы выжить…". Главные герои участвуют в подобной игре, выполняя разные задания, часто рискованные, и получая за каждое из них денежное вознаграждение. Не обошлось в фильме и без романтических отношений между персонажами. Ну, чем не стимул для подростка попробовать подобное?

Еще одной причиной участия в таких играх для ребенка является привлечение внимания родителей. Ведь если взрослые узнают об опасности, которая грозит их чаду, они поймут глубину его переживаний, почувствуют вину, обратят внимание и проявят любовь.

С получением любви и внимания связана вся тема подростковых суицидов. Детская картина своей смерти часто связана с фантазией о том, как будут происходить похороны (красивое тело, цветы, окружающие в траурных одеждах, скорбят, испытывают вину за то, что не "долюбили" и т.д.). В таких фантазиях ребенок стремится получить то, чего ему не хватает в реальном мире. Поскольку обычно до подросткового возраста ребенок не часто видит смерть, он не боится ее.

Подростковый суицид не является желанием умереть. Это, скорее, возможность уйти от проблем, которые возникают у ребенка в связи с обретением нового социального статуса (несчастная любовь, непринятие окружающими, неумение выстраивать отношения и т.д.). Самоубийство может быть также проявлением аутоагрессии – если ребенок не справляется со своими проблемами и по каким-то причинам не может проявить злость вовне, то он направляет ее на себя. К суициду может толкнуть и осознание ним того, что он не такой, каким его хотят видеть окружающие (попросту говоря – не идеальный).

Однако суицид как выполнение заданий в онлайн-игре отличается от обычного тем, что подросток может и не испытывать негативных эмоций. Поэтому взрослым сложнее распознать надвигающуюся угрозу. Чтобы помочь ребенку не поддаться разрушительному влиянию посторонних, взрослый должен внимательно относиться к его потребностям. Важно понимать, что можно сделать для налаживания контакта с подростком, а чего явно не стоит делать.

Чего не стоит делать родителям

1. Устраивать проверки и досмотры – ребенок только закроется и научится лучше скрывать свои действия. Подростку нужна своя территория, частная жизнь. Онлайн-разговоры – это самое интимное, что может быть у него, поэтому родитель не просто не имеет права их читать. Вторгаясь в личное пространство ребенка, взрослый выявляет свое неуважение и непринятие подростка как полноценно функционирующего человека.

2. Запрещать общение в социальных сетях. Именно онлайн проходит значительная часть жизни ребенка, и он будет не готов с нею расстаться. Чтобы продолжить общение, подросток может тайком заходить в интернет. Это приучит его обманывать. Если же ребенок очень послушный и не будет нарушать запрет – то понимание, что виртуальная жизнь друзей проходит мимо – сделает подростка несчастным.

3. Ругать ребенка и кричать на него. Лучше изложить переживания спокойно, называя чувства и состояния, которые испытывает родитель. Это удовлетворит потребность подростка в "глубоком" и понимающем общении, позволит наладить контакт, разобраться в ситуации и понять позицию взрослого. Кроме того, проговаривая свои состояния, взрослый показывает, каким образом он регулирует свои эмоции, что позволит подростку научиться делать то же самое.

4. Давить на подростка. Не стоит ожидать от ребенка, что он должен отвечать ожиданиям родителей. Важно объяснить ему, что даже если подросток не будет подходить под все критерии успешного человека, родители все равно любят его и готовы поддержать.

5. Сравнивать с другими. Сравнивая подростка с другими, взрослые отвергают его таким, какой он есть. Это нарушает самоидентичность подростка (я не такой, как надо) и развивает в нем ощущение одиночества, ненужности и своей неполноценности.

6. Пугать неизвестностью (фразы типа "только попробуй"). Непонятные наказания развивают фантазии на тему "что же это могло бы быть". Такие фразы усиливают тревогу, что может стать для ребенка невыносимым (и спровоцировать нежелательные действия). Если же после совершения запрещенных действий наказание ребенка оказалось слишком незначительным или и не последовало вообще – то родители теряют авторитет.

7. Игнорировать манипулятивные фразы ребенка на тему его смерти ("лучше бы я умер…", "что бы вы сказали на моих похоронах?" и т.д.). Очень важно чтобы взрослые говорили о смерти с ребенком: о том, что она может быть ужасна, некрасива, что ждет человека после нее (зависимо от религиозной принадлежности семьи). Такая тема беседы заставит задуматься о смерти и увидеть ее не только своими глазами. Конечно, не стоит с подобными разговорами переусердствовать – они напугают ребенка. Но именно таким образом подкрепляется страх смерти.

Что можно делать родителям

1. Поговорить о подобных группах в интернете. Объяснить, что подростками манипулируют другие люди, которые преследуют свои цели. Проблемы ребенка для кураторов игры не важны.

2. Создать возможность для подростка обратиться за помощью. Важно, чтоб ребенок понимал, что есть целый ряд взрослых, которые могут помочь ему – родители, учитель, школьный психолог, работник социальной службы, телефон доверия или священник (если семья верующая) и др.

3. Не оставлять ребенка один на один с его проблемами. Интересуясь его жизнью, родитель показывает свою любовь и заботу. Обсуждая ситуацию с ребенком, взрослый учит смотреть на нее с разных сторон, что способствует ее эффективному разрешению. Родитель уже был в подростковом возрасте и имеет опыт решения некоторых трудностей. Но не стоит превращать беседу в монолог "А в наше время…".

4. Описать свои чувства. Таким образом взрослый покажет, как ему важен ребенок и его внутренний мир. Обмен эмоциями позволит установить контакт и сориентироваться подростку в возникшей ситуации.

5. Знать ценности ребенка. Для этого вполне достаточно просто поговорить о них. Можно расспросить ребенка о том, что его волнует, кем хочет стать, чего достичь и что бы он хотел получить в итоге решения своих проблем. Вводить новые ценности следует очень аккуратно, без напора, не высмеивая, а осторожно убеждая подростка в их необходимости.

6. Уметь попросить прощения, если неправы. Этим взрослый покажет, что уважает чувства ребенка, а также дает и ему право на ошибку. Ведь идеальных людей нет.

Конечно, интересы подростков меняются достаточно быстро и внимание к подобным онлайн-играм вскоре спадет, но важно помнить, что участие родителей в жизни своих детей может оградить их от достаточно большого количества опасностей.

Источник:

1. http://apostrophe.ua/article/society/2017-02-16/50-dney-na-samoubiystvo-kak-uberech-rebenka-ot-opasnyih-onlayn-igr/10298

Подготовила Алексова А.А., социальный педагог