Вербальне насильство: прояви, ознаки і наслідки

Вербальне насильство: прояви, ознаки і наслідки

         Психологічне (або емоційне) насильство – це вчинена щодо дитини дія, яка гальмує чи шкодить розвитку її потенційних здібностей, викликає стан емоційного напруження, піддаючи небезпеці віковий розвиток дитини, її емоційної сфери, а також психіки загалом.

         Захист дитини від насильства – важливе завдання дошкільного навчального закладу. Жорстоке поводження з дітьми передбачає будь-яку форму жорстокого поводження, яке допускають батьки, опікуни, піклувальники (інші члени сім’ї дитини), педагоги, представники органів правопорядку.

         Прояви вербального насильства:

·        Погрози

·        Зауваження, які принижують гідність дитини

·        Заниження успіхів, зокрема публічне

·        Постійна критика

·        Ігнорування ініціативи

·        Звинувачення, лайка, крики

·        Покарання за неправильну відповідь

·        Некоректні висловлювання про зовнішній вигляд

·        Примушування відповідати на запитання

·        Привілейоване ставлення до ввічливих дітей

·        Відмова від заспокоєння переляканої або пригніченої дитини

·        Негативна характеристика

·        Перекладання на дитину відповідальності за свої невдачі

·        Відкрите демонстрування нелюбові та ненависті

Ознаки вербального насильства:

§              Сумний вигляд, тривалий пригнічений стан

§              Занепокоєння, тривожність, порушення сну

§              Агресивність

§              Схильність до усамітнення

§              Невміння спілкуватися

§              Порушення нервової системи (нервові тики, енурез)

§              Шкідливі звички

§              Затримка розумового розвитку, низька успішність

§              Соматичні захворювання

§              Проблеми з харчуванням

§              Надмірна поступливість чи обережність

§              Низька самооцінка

§              Антисоціальна поведінка, вандалізм

Наслідки вербального насильства

Незважаючи на те що вербальне насильство зазвичай не залишає помітних слідів, його наслідки можуть бути катастрофічними. Іноді вербальне насильство стає причиною навіть суїцидів, вчинених через образи, погрози, фізичне насильство, принизливі прізвиська тощо. Душевні рани, які завдано словом, не загоюються роками. Особлива небезпека вербального насильства полягає в тому, що воно може перерости у фізичне насильство. Жорстокість, яку дитина зазнає в дитинстві, часто призводить до того, що згодом, у майбутньому, вона прагнутиме розв’язати свої проблеми насильницьким способом або шляхом протиправних дій.

Дитина, на яку дорослі спрямовують гнів та агресію, відповідно спрямовує її на молодших за віком дітей, зокрема під час ігор. Результатом цього стає такий небезпечний соціальний наслідок, як прояви жорстокості. Непряме підтвердження цьому – збільшення числа скоєних підлітками злочинів, пов’язаних із насиллям.

Окрім того, пережите вербальне насильство впливає на подальше життя людини. Дослідження свідчать, що в людей, які піддавалися вербальному насильству, у 1,5 разів частіше проявляються симптоми депресії та тривожності, а протягом життя ці люди вдвічі частіше страждають від афективних та тривожних розладів.

Також результати досліджень свідчать, що дитина, яка зазнала вербального насильства в дитинстві, у дорослому житті може мати труднощі в подружніх та батьківських взаєминах: хлопці, які потерпали в дитинстві від насильства, стають кривдниками, а дівчата пов’язують своє життя з жорстокими й агресивними чоловіками. І ті й ті не лише зазнають труднощів під час створення власної сім’ї, а й не можуть дати своїм дітям достатньо тепла, щоб виховати їх фізично та морально здоровими.

Причини виникнення вербального насильства.

Шляхи запобігання вербальному насильству

Причини виникнення вербального насильства.

         Особливу увагу варто приділяти виявленню та запобіганню насильству в дошкільних навчальних закладах. Із-поміж причин насильства виокремлюють такі:

1.     Сімейні –

-         нестача уваги і тепла;

-         неналежний нагляд за дитиною;

-         наявність моделей агресивної поведінки;

2.     Індивіуальні – порушення розвитку центральної нервової системи, індивідуально-типологічні особливості дитини, що визначають основу розвитку моделей поведінки особистості та міжособистісних взаємин;

3.     Соціальні – соціальний контекст зростання дитини.

Педагоги не можуть контролювати індивідуальні та сімейні чинники, але вони мають подбати про те, що соціальний клімат у закладі був сповнений теплоти і прийняття всіх дітей, щоб взаємини між дітьми та педагогами будувалися за високими моральними стандартами.

Також виокремлюють такі чинники вербального насильства щодо дітей:

·   Механічне перенесення на сучасні реалії радянських педагогічних систем виховання. Педагогіка того часу базувалася на «стиранні» індивідуальності дитини, її перетворені на «гвинтик» та вирізнялася авторитаризмом, стресовою виховною стратегією формування особистості;

·  Психологічна нестійкість педагогів. Педагогічна діяльність є емоційно напруженою і потребує вмінь саморегуляції. Недостатній рівень психологічної культури та володіння комунікативними навичками найчастіше призводить до ефекту професійного вигорання;

·  Професійна неспроможність педагога, що проявляється в його невмінні або небажанні з повагою ставитися до особистості та проблем дитини.

Шляхи запобігання вербальному насильству

     Для зведення до мінімуму ситуації вербального насильства в дитячому садку необхідно, щоб педагоги усвідомили його шкоду. Для цього вони мають:

·        Своєчасно реагувати на свій негативний емоційний стан;

·        Оволодіти техніками саморегуляції;

·        Дотримуватися педагогічних правил реагування на дії дітей;

·        Представляти дітям зворотний зв’язок щодо їхньої поведінки;

·        Володіти прийомами активного слухання;

·        Володіти техніками конструктивної критики.

Оцінка як форма зворотного зв’язку

Оцінка основний елемент психологічно грамотної взаємодії педагогів із дітми. Це зворотний зв’язок, що дає дитині змогу орієнтуватися у своїй активності, нормах поведінки й у власному Я. Оцінка дорослого є основою для формування самооцінки дитини.

Іноді емоції, викликані вчинком дитини, настільки сильні, що заважають педагогам адекватно реагувати, виважено та об’єктивно оцінювати те, що сталося. У такій ситуації типова помилка педагога – пряма, частіше негативна, оцінка особистості дитини загалом, а не певного її вчинку. Досвідчений педагог намагається з’ясувати, що сталося з дитиною, а несумлінний педагог оцінює її характер і особистісні якості. Саме тут й проходить межа між професійним та непрофксійним спілкуванням або психологічно грамотною та безграмотною взаємодією.

Існує безліч методик і вправ для освоєння дорослими елементів психологічно грамотної взаємодії з дитиною.

Ефективне спілкування

Коли дорослі засуджують, звинувачують, критикують дитину, вони апелюють до її особистісних якостей, а це, відповідно, не сприяє розвитку в неї відповідальності за конкретні вчинки, формує неадекватну самооцінку. Зворотний зв’язок у вигляді Я-повідомлення дає дорослим змогу продемонструвати дитині своє ставлення до її поведінки шляхом вербалізації особистих емоцій та почуттів, надати їй можливість вибору: змінити свою поведінку чи далі діяти так само, однак потім відповідати за наслідки своїх дій. Приклад-порівняння традиційної оцінки та оцінки, сформульованої у формі Я-повідомлення, подано в Таблиці.

Зворотний зв’язок педагогів щодо поведінки дітей

Ситуація	Традиційна оцінка	почуття	Схема констуювання Я-повідомлення
			Я або мої почуття	Об’єктивне описування події чи чиєїсь поведінки	Причина виникнення почуття	Вислов-     лювання прохання
Під час гри дівчинка намагається  відірвати ляльці ногу	·  «А якщо б тобі намагалися відірвати ніжку, тобі було б приємно?» ·  «Що ти робиш?! Їй же боляче»	співчуття	«Мене засмучує,	Що діти ламають іграшки,	Тому що потім нам не буде з чим гратися,	Тож поводься з іграшкою акуратно та бережно»

         Зазвичай педагоги знають правила психологічно грамотної взаємодії, однак на практиці часто звучить роздратований голос педагога, який негативно оцінює вчинки дитини, його некоректні вказівки, погрози тощо. Це трапляється тому, що всі події, які переживає людина, зокрема й неприємні, позначаються на її психіці. Наприклад, у дитинстві від дитини вимагають дотримуватися порядку. Дитина бунтує, однак батьки наполягають на своєму. Її негативні емоції та переживання не зникають. Вони неначе «застигають» у середині, і згодом дитина перестає їх помічати. Однак у майбутньому це може стати причиною її роздратування без поважних причин.

         Отже, усебічне теоретичне дослідження вербального насильства педагогів та розроблення практичних рекомендацій щодо профілактики вербального насильства є необхідними умовами, що забезпечують ефективність освітнього процесу та безпеку особистості дитини.

Література:

1. Гулєвич Т. Вербальне насильство як загроза психічному здоров’ю дитини.// Практичний психолог: дитячий садок – 2014 - №3 – С. 45-51.